Родина

Неблагополучна сім’я для дітей: що це?

Неблагополучна сім’я для дітей: що це?

Під терміном «неблагополучна сім’я» у нас стійко закріпилося поняття: це сім’я, де чоловік і дружина, мати і батько не мають нормальних відносин на ґрунті пияцтва і небажання працювати – жити, за прийнятим соціальним мірками, нормально.

Діти з неблагополучних сімей, мало того, що, по суті, надані самі собі, а виховуються на, буквально, антисоціальних прикладах життя. Перебуваючи, в цій самій, асоціальною, не людському середовищі.

Є таке образне поняття: діти з неблагополучних сімей – це придорожня трава на дорозі життя, яка росте сама по собі, як будяк.

Але, на мій погляд, з точки зору педагогіки, психології, так і соціології, як би не була вона ідеологізована, поняття неблагополучної сім’ї для дітей, включає не тільки сім’ї алкоголіків і явних асоциалов.

Але і цілий ряд видів сімей, відносини в яких фактично позбавляють дітей дитинства.

Якщо під дитинством, ми розуміємо час формування особистості, закладання її психічного і тілесного здоров’я і розвитку людини соціалізованого – пристосованого жити в суспільстві, без протистояння з ним.

Смію стверджувати, що тільки ангажований або недалека людина не бачить, що дітей з неблагополучних сімей, дітей, позбавлених нормального дитинства, а, як наслідок, з проблемами у дорослому житті, значно більше, ніж перебуває на обліку сімей у соціальних установах.

А раз так, то і цих неврахованих неблагополучних сімей і дітей з неблагополучних сімей значно більше, ніж офіційно вважається.

Більш того, на мій погляд, є правило: Кожен дорослий чоловік, більшість своїх проблем починає в тому періоді свого життя, коли у нього було втрачене дитинство.

Бо, замість дитинства, він був змушений залишитися один на один з дорослим життям, без захисту, опіки та виховання сім’ї, повністю відсутні або недостатні.

Таку сім’ю, тому, і слід вважати неблагополучною сім’єю. Бо вона не виконала основну свою природну функцію: не виростила дітей для життя, адаптованої до дійсності.

Інакше кажучи, неблагополучна сім’я, позбавивши дитину нормального дитинства, на порядки підняла градус проблемності його життя, яка і без того є проблемою.

Діти з неблагополучних сімей і діти з нормальних сімей, в чому різниця?

Що повинна дати нормальна сім’я своїм дітям і що, відповідно, не отримують діти з неблагополучних сімей?

1. Любов батьків, обох до своїх дітей.

Це не зображення любові перед собою, іншими людьми і перед дитиною, тому що дитину покладено любити, а дійсну любов «від серця».

Діти, з незамутненими, як у дорослих, стереотипами і брехнею, почуттями і розумом, чисто по тварині – інстинктивно розуміють ставлення до себе дорослих.

Їх не обдуриш, зображуючи кохання, – вони визнають тільки справжню батьківську любов. І, якщо вони її не відчувають, то це найглибша рана в психіці, в підсвідомості дитини, нехай, поки не усвідомлювана.

Бо це дає цілий комплекс негативних почуттів дитини: незахищеність, самотність, страх всього і всіх, агресивність, як реакція на страх, тощо.

2. Сім’я повинна давати дітям захист від негативу дорослого життя.

Бо, очевидно, що дитина не повинна і не може сприймати адекватно «гидоти» дорослого життя.

3. Сім’я повинна соціалізувати дитину: він повинен засвоїти правила відносин з людьми і дотримуватися основи моралі суспільства, в якому живе.

Це, як мінімум. Разом з тим, сім’я повинна закласти в ній загальнолюдські моральні цінності, як основу особистої моральності.

4. Сім’я повинна забезпечити психічне й тілесне здоров’я дітей:

– не піддавати його психіку непомірних навантажень і деформацій, від цього;

– годувати кращим і здоровим харчуванням, яке може добути сім’я;

– стежити за тілесним розвитком і своєчасним лікуванням і профілактикою хвороб – забезпечувати охорону життя і здоров’я дитини.

5. Сім’я повинна сформувати у дитини життєво важливі звички і стереотипи поведінки:

– звичку вести целеполагающую життя – дитина повинна відчувати ненормальність безцільного проведення часу;

– звички вчитися і працювати з задоволенням від досягнутих результатів;

– звички жити в чистоті й акуратності – впорядковувати своє оточення і себе в ньому;

– звички культурної поведінки і спілкування з людьми, які на основі своєї культури і духовності.

Діти в неблагополучній родині, як це буває. Типи неблагополучних сімей

Крім неблагополучних сімей, які, за встановленими державою і суспільством мірками, потрапляють в розряд них, є ще цілий ряд сімей, які, з точки зору виховання дітей, є неблагополучними.

Діти з неблагополучних сімей, ці сім’ї можна розділити на такі види:

1. Хаотична сім’я.

Побут і всі події в такій сім’ї протікають як некеровані членами сім’ї, по мірі їх виникнення.

Життя дорослих членів сім’ї позбавлена свідомості: у таких батьків виховання дітей відбувається від випадку до випадку, «під настрій», і зводиться до набору заїжджених моралей чи безпредметних покарань.

Одним словом: життя цієї сім’ї схильна подієвої плинності, яка відбувається, від безглуздості, в яку занурені обивателі цієї сім’ї, за принципом: День пройшов, ну, та гаразд. А що? – так всі так живуть!

Зрозуміло, що такі батьки можуть продукувати в своїх дітях або свою подобу, або людей, які з великими труднощами і проблемами будуть, потім, привчатися жити по-іншому.

2. Ділова «сучасна» сім’я.

Батьки в сім’ї, вічно зайняті власним саморозвитком або (і) «робленням кар’єри». Або вирішенням власних проблем.

До речі, на всі докори дорослих дітей в нестачі уваги, вони неодмінно будуть говорити: Для вас старалися!

А по суті ж справи, діти, в такій родині, лише тягар, яка заважає їм жити, так як їм хочеться, віднімаючи у батьків їх ресурси, призначені ними для себе.

Всі виховання, по суті, упаковане, як правило, в красиві обгортки для публіки і самих себе, зводиться до того, щоб відв’язатися від дітей. При цьому зберегти себе у своїх очах і очах оточуючих, як дуже хороших, зразкових батьків.

Такі сім’ї, як це не дивно на перший погляд, досить часто зустрічаються в середовищі вчителів та іншої інтелігенції. А ще частіше в сім’ях богеми.

3. Авторитарна сім’я.

Теж, той випадок, коли все хороше в житті, зокрема в сім’ї та у вихованні дітей, можна довести до ідіотизму, коли не знати міру і доводити ситуацію до крайнощів.

Строгість в сім’ї та у вихованні дітей потрібна, але, коли її перетворюють в деспотизм, така неблагополучна сім’я для дітей робить з них покірливих маріонеток. І не тільки в дитинстві, в руках батьків, але і з усіма проблемами з цього в їх дорослому житті.

Діти з неблагополучних сімей примножуються і в цих сім’ях вічних трудівників.

Ось вже, де, ніхто відкрито не скаже, що це неблагополучна сім’я для дітей. Навпаки, навіть похвалять батьків, а дітей затаврують у чорної невдячності.

У таких батьків діти «ситі, взуті, одягнені. Ну, та, а що ще їм треба? А виховувати: «нехай школа займається» або «самі зростуть, на прикладі батьків».

5. Сім’я «все для дітей».

Діти з неблагополучних сімей такого виду, теж не рідкість.

Привчивши дитину з дитинства, що весь світ, включаючи і батьків, обертається і ПОВИНЕН обертатися навколо їх «самого кращого» чада, такі батьки, потім щиро дивуються, чому їх дитині так не везе в житті, чому люди такі погані навколо нього.

І чому він їм платить такою чорною невдячністю: «Адже все для нього, все життя».

6. Сім’я з «поганим» дитиною.

Не знаходячи у своїй дитині властивостей і рис, які могли б потішити хворе самолюбство і амбіції батьків, вони, буквально, «затюкивают» своєї дитини постійними твердженнями, який він поганий.

При цьому, часто, ще інших дітей ставлять у приклад, додатково і цим формуючи у дитини комплекс неповноцінності.

Резюме: Діти з неблагополучних сімей

Звичайно, ці види сімей рідко бувають у чистому вигляді: найчастіше, діти з неблагополучних сімей і самі ці неблагополучні сім’ї, мають «всього потроху».

Зміст залишається в тому, що, з вигляду цілком благополучні сім’ї, навіть не глибокому спостереженні і педагогічному і життєвому аналізі, виявляються не цілком благополучними в плані виховання дітей – ставлення до них.

А іноді, і дуже неблагополучними сім’ями – ломающими життя своїх дітей.

Діти з неблагополучних сімей – всі ми «родом з дитинства». А чи багато хто може похвалитися, що їх виховали правильно, навіть улюблені батьки?