Нам не потрібен чужий дядько
“Та це ж баба! ” Ця фраза пронеслася у Клави в голові одразу, як вона побачила передбачуваного нареченого. Маленький, з рум’яними круглими щічками і животом-кавуном, Кузьма Воєводін і справді нагадував жінку. Неспокійний погляд старої діви і метушливі рухи повних, по-жіночому ніжних рук погано поєднувалися з вусиками під носом-ґудзиком. Вусики ці рідкісні ріденькі волосья, неакуратно стирчать в різні боки, він старанно відрощував два тижні для більшої солідності, якій, втім, у ньому не було ні грама. Як не в’язався його зовнішній вигляд з тим чином мужнього агронома, якого Клава придумала собі напередодні.…
Read More